Огляд

Згідно з Атласом психічного здоров'я ВООЗ за 2014 р.більше 45 % населення світу проживає у країнах,де на одного психіатра припадає 100 000 населення, а неврологів – ще менше. Якщо покладатися на те, щопослуги людям, які хворіють на психічні, неврологічнірозлади та розлади, пов'язані зі вживаннямпсихоактивних речовин (‎ПНПР-розлади)‎, надаватимутьсявиключно спеціалістами у цій сфері, це закриє доступдо потрібних послуг мільйонам людей. Але якщо навітьтакі спеціалісти є, допомога, що надається, часто незаснована на доказах та не завжди якісна. Програма дійіз подолання прогалин у сфері психічного здоров’я(‎mhGAP)‎ була розроблена з метою розширення наданнядопомоги людям з ПНПР-розладами.Підхід mhGAP включає у себе втручання, спрямовані напопередження та ведення пріоритетних ПНПР-розладів,підібрані з урахуванням наукових даних про їхефективність та можливість розширення доступу дотаких втручань у країнах із середнім і низьким рівнямидоходів. Пріоритетні розлади було визначено на основітого, що ці розлади спричинюють значний тягар (‎щодосмертності, захворюваності та непрацездатності)‎, якийпризводить до високих економічних витрат абопов’язаний із порушеннями прав людини.Такими пріоритетними розладами є депресія, психоз, самоушкодження/суїцид, епілепсія, деменція, розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин, а такожпсихічні та поведінкові розлади у дітей і підлітків. Керівництво mhGAP – це ресурс, який сприяєзапровадженню науково обґрунтованих настановmhGAP у неспеціалізованих закладах охорони здоров'я. Масштаб запровадження Керівництва mhGAP версії 1.0державами – учасницями ВООЗ та іншимизацікавленими сторонами був надзвичайним і наочнопродемонстрував потребу у такому інструменті.Керівництво mhGAP версії 1.0 використовувалося українах таким чином: найчастіше – як ключовийінструмент поетапного підходу до розширеннядоступності послуг у сфері психічного здоров'я нарегіональному, національному та субнаціональномурівнях; як інструмент посилення потенціалу широкогоспектра медичних працівників та інших працівників, якізалучені до надання допомоги; а також як рекомендаціїдля розвитку та оновлення навчальних планів у сферівищої і післядипломної медичної освіти.