Огляд

У Конституції України зазначається, що всі громадяни мають право на безоплатну медичну допомогу у державних закладах. Проте через низький рівень державних витрат на охорону здоров'я та неефективну мережу надавачів медичних послуг створились сприятливі умови для здійснення неформальних платежів, що, в свою чергу, призводить до високих показників витрат «з кишені» пацієнтів на охорону здоров’я. З 2016 року проводяться комплексні реформи фінансування системи охорони здоров'я, спрямовані на поліпшення стану здоров’я населення та забезпечення фінансового захисту від надмірних витрат «з власної кишені». Одночасно з процесом реформування триває дискусія щодо впровадження співоплати за послуги, які надаються за Програмою медичних гарантій. Співоплата може створити додаткові фінансові перешкоди для отримання медичної допомоги та посилити фінансові труднощі для тих людей, які найбільше потребують медичних послуг. Тому процес прийняття рішення щодо потенційної ролі співоплати у системі охорони здоров'я повинен включати проведення публічних консультацій та обговорення технічних питань з урахуванням міжнародного досвіду та сучасного українського контексту. Метою цього документу щодо політики є внесення вкладу до таких обговорень шляхом детального розгляду способів, якими люди наразі сплачують «з кишені» за послуги охорони здоров’я, аналізу міжнародного досвіду щодо співоплати як одного з інструментів політики та висвітлення міркувань в контексті України.